Основним завданням змісту та обробітку грунту на виноградниках є створення сприятливого теплового, водного, повітряного, поживного режимів для росту, розвитку і плодоношення кущів. Це досягається шляхом глибокої осіннього чи весняного обробітку ґрунту, весняно-літніх культивації та періодичного глибокого розпушування (оновлення плантажу), застосування сидеральних культур, гербіцидів з урахуванням грунтово-кліматичних умов зростання і способів культури.
Грунт на виноградниках, як правило, знаходиться в стані чорного пару. Восени проводять оранку на глибину 22-25 см або чизелевание на глибину 25-30 см. При ширині міжрядь 2,5-3 м застосовують плуг-розпушувач. В зоні укривного виноградарства осінню оранку поєднують з укрывкой кущів землею.
В Криму і в Закарпатській області за розміщення рядів уздовж схилу щоб уникнути ерозії грунту осінню глибоку обробку заміняють весняної (чизелевание).
У невкритих районах виноградарства навесні проводять чизелевание на глибину 18-22 см з боронуванням і междукустовой обробкою грунту, а потім протягом літа 3-5 раз міжряддя культивують. Глибина першої культивації становить 12-14 см, а наступних поступово зменшується до 6 див. Це попереджає утворення ущільненого шару і зменшує висушування ґрунту. Міжряддя і ряди обробляють за допомогою плуга-розпушувача.
Замість культивації хороші результати дає (особливо в посушливих умовах) обробка грунту плоскорізами з прикріпленими до них легкими боронами.
В зоні укривного виноградарства першу весняну обробку починають з оранки міжрядь всвал і отпашки укривних валів. Потім поверхню грунту вирівнюють чизелеванием.
У районах з доброю вологозабезпеченістю (Закарпаття) та на зрошуваних виноградниках система утримання ґрунту включає вирощування сидератів (озиме жито або суміш жита з озимою викою, тритикале, люпин, горох та інші), які є хорошим засобом поповнення органіки, покращують фізичні властивості ґрунту і захищають її від ерозії. Люпин (в Закарпатті) сіють в кінці липня, а озимі культури – в серпні – вересні. На відстані 50-60 см від кущів залишають незасіяній зону. На бідних грунтах перед сівбою сидератів вносять в міжряддя азот, фосфор і калій по 60-90 кг/га. Озимі культури заорюють у квітні наступного року, а ярі – в жовтні – листопаді поточного на глибину 20-23 см і вносять фосфорно-калійні добрива (по 90 - 120 кг/га).
На холмогорьях Закарпаття для запобігання водній ерозії можна використовувати задерніння (залуження) грунту виноградників в окремих міжряддях (у третьому чи п'ятому) шляхом посіву навесні або влітку злакових і бобових багаторічних трав (райграс, костриця лучна, конюшина, еспарцет та ін). Для кращого росту перед культивацією або дискуванням вносять мінеральні добрива з розрахунку 60-90 кг/га азоту, фосфору і калію. Кращі результати дає задерніння сумішшю райграсу і конюшини в кожному 3-5-м междурядьи на 2-3 роки.
Протягом літа трави скошують три рази на мульчу. Через 2-3 роки трави восени переорюють і засівають наступні міжряддя. При такій системі утримання ґрунту підвищується родючість і поліпшується структура внаслідок поповнення органічної маси за рахунок сіяних трав. Оновлення плантажу проводять періодично раз у 2-4 роки через міжряддя шляхом розпушування ґрунту на глибину 50-60 см з одночасним внесенням добрив.
На зрошуваних виноградниках степової зони України, культивованих на чорноземних і каштанових ґрунтах, а також на глинистих ґрунтах Закарпаття плантаж оновлюють один раз у два роки через міжряддя з метою поліпшення фізичних властивостей грунту, повітрообміну, влагонакопленія і оберігання від ерозії на схилах із контурним і поперечним розміщенням рядів. Ефективність глибокого розпушування на виноградниках зростає при спільному застосуванні мінеральних добрив.
В умовах чорноземних і темно-каштанових грунтів Криму за рекомендацією Кримського СХИ деякі господарства практикують щорічно безвідвальний двухстрочное розпушування ґрунту на глибину 55 - 60 см з розташуванням рядків по слідах проходу трактора з метою спрямованого формування більш глибокої кореневої системи в активному шарі грунту. До розпушування приступають восени після збору врожаю і одночасно вносячи добрива. На зрошуваних ділянках ведуть вологозарядковий полив по щілинах-борознах.
