Бензопила - невід'ємний елемент технічного прогресу. Це інструмент, який став незамінний в побуті і будівництві, від зрізання гілок невеликих дерев до масштабної лісозаготівлі та обробки деревини. Часто можна почути майже філософське питання «звідки взялося колесо?»... так чому ж не запитати, а яким чином і коли з'явилася така функціональна річ, як бензопила? Тим більше, що історія її виникнення насичена досить несподіваними фактами.
Виявляється, прототип сучасної бензопили був створений ще у XVIII-му столітті лікарями з Шотландії Джоном Айткеном і Джеймсом Джеффрі, і використовувався ними для хірургічних цілей і ампутацій. Пізніше, в 1830 році, німецький ортопедист Бернард Гейне удосконалив інструмент зігнутими під кутом зубцями, які рухалися навколо підстави за допомогою ланцюгового колеса. Прилад назвали «остеотомом» і широко використовували у тогочасній медицині.
Батьками ж «сучасної» бензопили вважаються американські підприємці Джозеф Кокс і Андреас Штіль, останній з яких розробив та запатентував електричну ланцюгову пилку в 1926 році. Хоча дехто звертає увагу на обкладинку журналу «Scientific American» за 1910 рік, на якій був зображений робітник, який розпилює широкий стовбур дерева подібним пристроєм (детальної інформації дослідники не виявили). А в 1927 році німець Еміль Лерп розробив першу в світі ланцюгову пилку з приводом від бензину і запустив масове виробництво. Паралельно патент на бензопилу отримав і Штиль, заснувавши цілу компанію.
Бензопила по своїй суті є ланцюговою пилою. Саму ж ланцюгову пилку запатентував у 1885 році Уолтер Шайп, при цьому не вказавши до чого кріпити її, а просто вказав, що «краще до пилки підключити коня або парову машину» :). Перші ж бензопили були важкими пристроями з довгими жердинами, якими оперували дві людини. Часто вони були настільки важкими, що до них приєднували колеса, щоб було легше переміщати і маневрувати. Існували також моделі, в яких за допомогою коліс приводилася в дію ланцюг пилки. Також варто відзначити, що поряд з двигуном внутрішнього згоряння використовували й інші види приводу: пневматичний, паровий, механічний.
Нарешті, після Другої світової війни, розробка двигунів з алюмінію і вдосконалення самого дизайну двигунів призвели до полегшення ваги бензопили, і таким чином оперувати нею стало можливим одній людині. На той час бензопили майже повністю витіснили прості ручні пили в лісових господарствах.
На наших теренах» масової і широко відомою стала «Дружба» - модель бензопили, розроблена конструкторським бюро «Прогрес» імені академіка А.с Івченко (р. Запоріжжя, Україна) у 1953 році. Важила вона тоді 12 кг! А назву «Дружба», до речі, було дано з нагоди 300-річчя «возз'єднання Росії та України», яке відзначалося в 1954 році.
У сучасному світі бензопила отримала більш широке застосування, існують спеціальні моделі для обробки цегли, бетону, природного каменю і т. д. Ними навіть користуються художники для створення скульптур (з дерева, каменю і льоду), вирізаючи, випилюючи і висікаючи різні фігури і об'єкти. А режисери фільмів для більшого адреналіну часто люблять додавати в сюжет психічно хворих героїв з бензопилою в руках.
